Дитина у психотравмувальних обставинах
Психіка дитини, яка знаходиться в епіцентрі бойових дій, постійно перебуває під негативним впливом. Кожна дитина, яка стала свідком бойових дій, вважається фахівцями травмованою. Оскільки у нинішніх обставинах не всі мають змогу звернутися за фаховою допомогою, саме батькам необхідно надавати дитині першу психологічну допомогу.
Нижче – декілька порад для батьків, як допомогти дитині і не допустити погіршення її психоемоційного стану:
Режим дня. Повертайте дитину у звичний режим дня, це прискорює «загоєння» психотравми. На жаль, не в усіх є можливість наразі повернутися до того режиму, який існував раніше, тож можна створити новий режим дня для дитини, виходячи із тих можливостей, які у вас є. У режимі дня дитини мають бути: гігієнічні процедури, прийоми їжі, елементи навчання, ігри з дорослими, вільна гра, час для бесід та казок (або цікавих історій), сон.
Обговорення тривожних подій. Такі розмови є дуже корисними для емоційної розрядки. Після кожного спуску в укриття, сигналів тривоги, звуків бойових дій проводьте невеличкі сімейні бесіди, де кожен має розповісти, що він відчував протягом всього тривожного періоду (на початку тривожних сигналів, під час перебування в укритті та після). Цей метод дозволяє дитині емоційно відреагувати, побачити, що її відчуття співпадають з відчуттями дорослих, і вона не сама, а також зняти емоційне напруження.
Нові ритуали. Створіть нові ритуали, які допоможуть відчути дитині єдність та силу сім’ї. Це може бути читання вголос, вечірні обійми всією сім’єю, спільні молитви або співи.
Щоденне спілкування на різні теми. Спілкування є базовою потребою кожної людини. Щоб дитина не почала ізолюватися, вона потребує постійного спілкування та емоційного залучення дорослих. Ви можете обирати різні теми для розмов, не фокусуючись на травмуючих психіку подіях.
Емоційна близькість. Одним із психологічних компонентів, важливих для виживання дитини, є емоційна близькість з батьками. Щоб її укріплювати та зберігати треба: обіймати дитину, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за витримку, за якісь вміння, що демонструє дитина), грати з нею, смішити, розділяти з нею емоції.
Почуття гумору. Намагайтеся жартувати та посміхатися, сприяти тому, аби посміхалася ваша дитина. Гумор має терапевтичну дію, підтримує та зцілює.
