Вчителю-реабілітологу
Поради щодо використання вертикалізатора
Вертикалізатор – це пристрій, який дозволяє людям з особливими потребами та пацієнтам у період реабілітації після травми приймати вертикальне положення з метою профілактики негативних наслідків тривалого перебування в положеннях сидячи і лежачи.
- Перед тим, як поставити дитину у вертикалізатор, треба застосувати прийоми, що дозволять дитині розслабитися. Наприклад, похитування, вібрація, підтримка дитини в позі «ембріона».
- Якщо дитина довго стоїть у вертикалізаторі, підвищується м’язовий тонус і з’являється відчуття, що суглоби нерухомі. Тому слід починати з коротких проміжків стояння, і поступово збільшувати час та періоди.
- В місцях надмірного тиску може з’явитися почервоніння шкіри. Тому важливо регулярно перевіряти стан шкіри.
- Ніколи не давайте більше фіксації і підтримки, ніж необхідно дитині.
- Більшість вертикалізаторів мають можливість міняти кут нахилу, якщо вертикалізація тільки починається і дитині складно утримувати вертикальне положення, можна нахиляти вертикалізатор, дозволяючи дитині адаптуватись в менш складному положенні. Згодом, поступово, це положення можна робити більш вертикальним.
Коли не можна ставити дитину у вертикалізатор?
- Коли дитина з церебральним паралічем емоційно опирається проти вертикалізатора, хоча і стоїть в ньому добре. Спробуйте поставити дитину через деякий час для захопливої гри або виберіть інше адаптаційне обладнання.
- Грубі атрофії кісток і м’язів тулуба.
- Серйозні проблеми з дихальною функцією.
- Важкі контрактури, які не дозволяють «випрямити» людину і поставити її в позу стоячи.
- Важкий остеопороз.
- Вивихи тазостегнових суглобів.
- Деякі вроджені вади розвитку (наприклад, недорозвинення грудної клітини).
