Як займатися з дітьми, що мають порушення розвитку: шпаргалка для батьків

Дитина з порушеннями психофізичного розвитку потребує більше уваги з боку батьків, більше спільних ігор, занять, терпіння. І справа не лише в кількості: сам підхід до занять має бути особливим. Яким саме — підказки у статті.

   Діти з нормативним розвитком від природи «запрограмовані» на навчання та особистісне зростання. Вони жваво відгукуються на все нове, пробують, ризикують тощо. Крім цього, такі діти мають внутрішні стимули, які дають їм змогу рухатися вперед.

   Із дітьми, які мають порушення психофізичного розвитку, усе інакше. Щоб опановувати нові вміння й досліджувати світ, вони потребують додаткової стимуляції та допомоги близьких дорослих. Аби вона була ефективною, батьки мають дотримуватися певних принципів взаємодії.

1. Скільки часу давати дитині для відповіді?

   Давайте дитині більше часу для відповіді або реакції.

   Коли батьки ставлять дитині запитання, то певний час очікують на відповідь. Роблять вони це несвідомо. Згідно із результатами досліджень, «час очікування» у більшості випадків приблизно однаковий. Утім, дитині, яка має порушення психофізичного розвитку, для відповіді або реакції потрібно більше часу.

   Діти з церебральними паралічами мають труднощі з керуванням лицевими м’язами, тож аби відповісти усмішкою на усмішку, їм потрібен час.

  Коли ви граєтеся із дитиною й очікуєте від неї словесної відповіді, усмішки чи іншої реакції, почекайте стільки, скільки підказує вам інтуїція, а відтак порахуйте до десяти. Будьте терплячими і в жодному разі не квапте дитину.

2. Як привернути увагу дитини?

Привертайте увагу дитини!

   Одне із найважчих випробувань, із яким стикаються батьки дитини, що має порушення психофізичного розвитку, — майже повна відсутність емоційного відгуку. Звісно, складно постійно віддавати дитині свою любов, час, увагу, турботу й нічого не отримувати взамін. Та усе, що вам залишається, не опускати руки і продовжувати любити свою дитину. Рано чи пізно ви отримаєте свою, хоча і скромну, але бажану винагороду.

   Аби привернути увагу дитини перед початком гри або заняття, зробіть щось неординарне, не схоже на те, до чого вона звикла:

• широко і часто усміхайтеся;
• покривляйтеся — зморщте носа, підніміть брови, покажіть язика;
• видайте кумедні звуки;
• надіньте незвичні аксесуари — екстравагантний капелюшок, фігурні окуляри, яскраві сережки, маску тощо;
• розмалюйте обличчя аквагримом чи фарбами;
• подуйте легенько на щоку дитини або посидьте тихо.

Зміни у поведінці привернуть увагу дитини більше, аніж бурхлива активність. Утім, ніколи не змушуйте дитину дивитися на вас силоміць, навіть якщо вона не йде на контакт.

3. Як організувати обстановку та режим?

   Будьте послідовні й передбачувані у своїх діях.

   Діти люблять чіткий режим дня і сталість навколишньої обстановки: це дає їм змогу почуватися впевнено та у безпеці. Якщо ваша дитина має порушення сприймання чи брак навичок комунікації, то їй складно буде зрозуміти, що відбувається довкола. Тому важливо організувати її життя за принципом чіткої повторюваності й сталості:

• уникайте різких змін в обстановці. Наприклад, якщо дитина має порушення зору, не змінюйте і не переставляйте меблі у квартирі;
• будьте послідовні й стабільні у своїх реакціях на поведінку дитини, зокрема незадовільну;
• створіть для дитини розклад і чіткі правила поведінки. Утім, зауважте, що розклад не має заважати дитині жити, тому в нього можна і необхідно вносити певні зміни.

4. Що робити аби дитина легше завсвоювала матеріал?

Залучайте усі органи чуття

   Дитина з порушеннями психофізичного розвитку легше засвоює нове тоді, коли дорослі залучають усі її органи чуття.

   Такий мультисенсорний підхід важливий, зокрема, для дітей, які мають порушення сприймання чи недостатньо розвинені комунікативні навички.

Замість того, щоб розповідати дитині про той чи той предмет, — задіюйте інші способи сприймання. Якщо йдеться про фрукти, покажіть їх дитині, дайте помацати, понюхати і спробувати на смак. Пам’ятайте, дитина сприймає реальний предмет ліпше, аніж його зображення у книжці.

   Те ж саме стосується і ваших дій. Недостатньо показати або розказати дитині, що ви робите, вона має спробувати виконати це самостійно. Також ви можете скористатися методом «рука в руці» — взяти руки дитини в свої і допомогти їй виконати ту чи ту дію.

5. Як закріплювати знання?

Аби закріпити нові знання у пам’яті дитини, використовуйте:

• іграшки — яскраві, із блимаючими лампочками, мильні бульбашки, різні ліхтарики та незвичайні світильники;
• рухи — гойдайте дитину на колінах, лоскочіть, обіймайте, крутіть довкола себе, підкидайте вгору й ловіть, стрибайте вгору-вниз із дитиною на руках;
• звуки — грайте на музичних інструментах та співайте пісні, використовуйте «шумні» іграшки, слухайте із дитиною аудіозаписи;
• запахи — зробіть «ароматні» коробочки. Для цього наповніть кілька маленьких ємкостей пахучими субстанціями — спеціями, кавою, чаєм, подрібненою цедрою апельсина тощо;
• дотики — дайте дитині змогу щупати й мацати предмети, які зумовлюють різні тактильні відчуття — гладкі, шорсткі, колючі, холодні, теплі, тверді, м’які тощо.

6. Як узагальнювати навички?

Узагальнюйте набуті навички

   Фраза «дитина вільно володіє навичкою» означає, що вона може виконувати те чи те завдання не лише зі своїми іграшками вдома з батьками, а й із незнайомими предметами, у незнайомій обстановці та у присутності чужих людей. Саме у такий спосіб перевіряють успіхи дітей лікарі та психологи.

   Якщо ви переконані, що дитина навчилася підбирати іграшки за кольором, вона має продемонструвати своє вміння не лише із іграшками, на яких тренувалася вдома, а й і з іншими, незнайомими їй предметами. Якомога частіше давайте дитині змогу повправлятися: пропонуйте нові предмети для гри, спонукайте грати в різній обстановці.

7. Чого варто уникати?

Не «застрягайте» на одному вмінні

   Батьки часто зосереджуються на одному вмінні дитини і старанно його розвивають. Так може трапитися через те, що вони намагаються задовольнити очікування оточення: «А він уже сидить?», «Невже вона ще не повзає?» тощо. Крім цього, таке наполегливе прагнення батьків може бути пов’язане з їхніми суб’єктивними уявленнями про те, що для дитини важливіше. У будь-якому разі фіксація на одному вмінні — шкідлива. Дитина — цілісна особистість, і її навички розвиваються лише під час взаємодії одна з одною.

   Щоб покласти предмет у коробку, дитина має оволодіти фізичною навичкою — вмінням брати і відпускати предмет, й інтелектуальною — здатністю порівняти розміри коробки і предмета.

   Якщо дитина розвиває одну навичку, це може сприятливо вплинути на те, як вона засвоює інші вміння, навіть якщо зв’язок між ними не очевидний. Наприклад, розвиток навичок спілкування допомагає дитині ліпше розуміти почуття і реакції людей і у такий спосіб впливає на її поведінку.

8. Чому варто доводити справу до кінця?

Завжди доводьте справу до кінця

  Якщо ви просите дитину виконати якесь завдання, а вона не хоче або не може цього зробити, зробіть це за неї, сказавши: «Добре, тоді мама зробить». Дитина має відчути, що її заняття — важлива справа, яку необхідно завершити. Якщо ви просто знизуєте плечима і переходите до чогось іншого, у дитини складається враження, що її успіх нікому не потрібен.

9. Як отримати від дитини емоційний відгук?

Завзято повторюйте власні слова та дії

Якщо ви очікуєте від дитини емоційного відгуку, то, можливо, вам доведеться повторювати те чи те слово або дію знову і знову. Часом може здаватися, що ви товчете воду в ступі, але рано чи пізно наполегливість принесе свої плоди.

Приклади дій батьків

• Частіше обіймайте дитину, тримайте її за руки, колихайте, гойдайте на колінах.
• Знайдіть спеціальне місце, де дитина зможе безпечно гратися й перебуватиме під вашим наглядом.
• Запевніть дитину, що перебуваєте в безпеці. Якщо дитина, приміром, увесь час будує будинки з кубиків і збиває їх «бомбами», «градами», запитайте: «Як ти можеш захистити будинки від бомб?». Найімовірніше, дитина побудує подвійні стіни з кубиків і скаже: «Тепер бомби нас не дістануть». Відтак запевніть дитину та поясніть: «Так, це дуже міцна стіна. Ми робимо багато, щоб залишатися в безпеці».
• Повертайте уяву дитину туди, де вона була в безпеці та почувалася комфортно: «Намалюй бабусі листівку, а згодом ми їй подаруємо».

Завдання батьків

• Намагайтеся бути спокійними в присутності дитини, не говоріть їй про свої страхи.
• Запевніть дитину, що не залишите її та зможете захистити.
• Нагадайте дитині, що є люди, які допомагають сім’ям залишатися в безпеці. Отже, якщо вам знадобиться допомога, ви зможете її отримати.
• Переконайте дитину, що повернетеся, якщо вам потрібно кудись піти. Уточніть, коли саме будете вдома й повертайтеся вчасно.
• Навчіть дитину ділитися з вами страхами, переживаннями.

Приклади дій батьків

• Стежте за собою, коли говорите по телефону або з іншими людьми, щоб дитина не чула, як ви обговорюєте свої страхи.
• Запевніть дитину, що перебуваєте в безпеці: «Обстріли нам більше не загрожують і багато людей намагається зробити так, щоб з нами все було гаразд».
• Спонукайте не тримати негативні переживання в собі: «Якщо ти злякаєшся, підійди та візьми мене за руку. Тоді я знатиму, що ти хочеш мені щось сказати».

Завдання батьків

• Поясніть ситуацію багато разів простими словами. Якщо потрібно, робіть це щодня.
• Переконайтеся, що дитина розуміє слова, які ви використовуєте.
• Дізнайтеся, які ще пояснення чи слова дитина чула. Виправте неточності.
• Скажіть дитині, що небезпека не поряд із вами, якщо перебуваєте далеко від місця воєнних подій.

Приклади дій батьків

• Продовжуйте пояснювати дитині, що небезпека минула.
• Намалюйте або покажіть на карті, наскільки далеко перебуваєте від місця, де відбуваються воєнні події: «Поглянь: небезпечно ось тут, а ми з тобою зараз тут — у безпечному місці».

Завдання батьків

• Не звертайте надмірну увагу на таку поведінку дитини й зберігайте спокій. Дитина може демонструвати регресивну поведінку тривалий час після війни.

Приклади дій батьків

• Якщо дитина страждає від енурезу, переодягніть її і змініть постільну білизну. Не коментуйте те, що сталося, й не дозволяйте нікому соромити чи критикувати дитину.
• Якщо дитина просить її погодувати, вдягти чи роздягнути — виконайте її прохання.

Завдання батьків

• Поясніть дитині різницю між подією та нагадуванням про неї.
• Захищайте дитину від нагадувань про війну, якщо можете.

Приклади дій батьків

• Заспокойте дитину, якщо вона боїться гучних різких звуків чи світла, що нагадують їй про війну: «Наразі блискає і гримить, але це не означає, що обстріли почнуться знову. Звичайна гроза не може зруйнувати будинки, як бомба».
• Захистіть дитину, якщо можете, від згадок про війну по телебаченню, радіо та в інтернеті. Адже вони можуть зумовити в дитини страх, що війна повториться.

Завдання батьків

• Допоможіть дитині підібрати слова, щоб висловити емоції, як-от гнів, смуток, хвилювання за батьків, братів, сестер та друзів.
• Не змушуйте дитину говорити, але скажіть, що завжди готові вислухати її та поговорити.

Приклади дій батьків

• Намалюйте смайлики, що символізують різні емоції. Розкажіть про кожен смайлик коротку історію, приміром: «Пам’ятаєш, коли почала звучати сирена й у тебе було схвильоване обличчя, ось таке?».
• Запевніть дитину, що емоції, які вона відчуває, — нормальні: «Діти можуть дуже сумувати, коли їхній будинок зруйнований».
• Подбайте про те, щоб у дитини були іграшки та матеріали для творчості, завдяки яким вона зможе виразити свої емоції. Відтак озвучте емоції, які відіграла чи зобразила дитина, щоб перевірити, як вона почувається: «Це дуже страшний малюнок. Тобі було страшно, коли ти побачила вогонь?».

Завдання батьків

• Запевніть дитину, що вона перебуває у безпеці. Проведіть разом більше часу перед сном, займаючись спокійними і тихими видами діяльності.
• Дозвольте дитині спати з неяскравим нічником або недовго спати з вами.
• Поясніть, якщо необхідно, різницю між сном та реальністю.

Приклади дій батьків

• Подбайте, щоб дитина займалася спокійними видами діяльності перед сном. Розкажіть улюблену казку із заспокійливої теми.
• Скажіть дитині перед сном: «Сьогодні ти можеш поспати з нами, але завтра ти спатимеш у своєму ліжечку».
• Запевніть дитину, що їй нічого не загрожує: «Нічні жахіття сняться тому, що ми чогось боїмося, а не тому, що є реальна небезпека».

Завдання батьків

           •Організація побуту для себе та дітей.
           •Пояснити дитині відмінності («не так, як вдома»).
          •Озвучити плани щодо короткострокових і довгострокових ваших планів.

Приклади дій батьків

           •Поясніть дитині, чому ви зараз тут: «Тут зараз безпечно».
           •За можливості, повертайте дитину до спілкування з однолітками. Познайомте дитину з її ровесниками, які проживають поруч. Діти можуть програвати з іншими дітьми сценарії військових дій –це є нормальним, та є їх способом проживання цих подій. Вираження агресії в іграх –є типовим способом впоратися з травмуючим досвідом. Діти можуть разом покричати, покидати камінчики у воду, поборотись жартома, але дорослим важливо слідкувати, аби діти не шкодили один одному та не ображали інших.
           •Якщо дитина сумує та плаче за домом, дайте можливість посумувати та поплакати, скажіть: «Я розумію тебе та те, чому тобі сумно, мені також сумно». Далі допоможіть дитині стабілізуватися, включивши її до звичної для неї/улюбленої активності.