Правила спілкування з гіперактивною дитиною в грі та в звичайному житті
Зазвичай батьки гіперактивних дітей вже чули від вихователів і вчителів про особливості свого чада. Проте не буде зайвим ще раз описати портрет такої дитини.
Отже, гіперактивний дитина постійно активна, імпульсивна, її рухи можуть бути хаотичними. Вона постійно совається на стільці, багато говорить, часто не доводить до кінця розпочату справу, забуває про доручення, ненавидить нудні й довгі завдання і не в змозі їх виконати. Їй важко бути послідовною і довго утримувати увагу на чомусь одному. Вона перебиває співрозмовника в розмові, відповідає не дослухавши. Не здатна довго контролювати свою поведінку і підпорядковувати його правилами.
Якщо цей портрет вам знайомий, значить, ви маєте справу дійсно з гіперактивною дитиною і вам добре відомі всі труднощі, з якими стикаються при його вихованні дорослі. Але сама дитина чи не найбільше страждає від своїх особливостей. Адже в основі синдрому гіперактивності, як правило, лежить мінімальна мозкова дисфункція. Тому не можна ставитися до таких дітей, як до неслухняним, примхливим або впертим. Вони просто не можуть контролювати деякі свої прояви.
Щоб допомога гіперактивним дітям була ефективною, краще братися за неї «всім світом». Це означає, що кожен фахівець, який працює з дитиною, може внести свій внесок. Так, невропатолог призначить медикаментозну підтримку, вихователі та вчителі можуть подбати про те, щоб адаптувати вимоги, що пред'являються під можливості дитини, застосовувати правильні методи заохочення і припиненні поведінкових проявів. Але крім перерахованого вище у дитини необхідно тренувати навички керування своєю увагою і поведінкою. Саме в цьому найкраще може допомогти гра!
Але перш ніж перейти до опису ігор, обговоримо правила, які батьки повинні дотримуватись як у грі, так і в звичайному житті при спілкуванні з гіперактивною дитиною.
Правило 1. Не чекайте всього і відразу. Починати потрібно з тренування тільки однієї функції (наприклад, тільки уваги, при цьому ви повинні бути терпимі до ерзанню на стільці чи перебиранню всіх предметів на столі у процесі цієї роботи). Пам'ятайте, що якщо ви зупиняєте дитину, то її зусилля тут же перемикаються на контроль своїх дій, а сконцентруватися на завданні йому вже буде важко. Лише через тривалий час ваших спільних зусиль можна починати вимагати не тільки уваги, але й загальноприйнятої поведінки під час ваших ігрових занять.
Правило 2. Попереджайте перевтому і перезбудження дитини: вчасно перемикайте його на інші види ігор та занять, але не занадто часто. Важливо також дотримуватися режиму дня, забезпечити дитині повноцінний сон і спокійну обстановку.
Правило 3. Так як гіперактивній дитині важко контролювати себе, то вона потребує зовнішнього контролю. Дуже важливо, щоб дорослі при виставленні зовнішніх рамок з «можна» і «не можна» були послідовні. Також необхідно враховувати, що дитина не здатна довго чекати, тому всі покарання і заохочення повинні з'являтися вчасно. Нехай це буде добре слово, маленький сувенір або умовний знак-жетон (суму яких ви обміняєте на щось приємне), але їх передача дитині повинна бути досить швидким проявом вашого схвалення його дій.
Правило 4. Починати займатися з гіперактивною дитиною краще індивідуально і тільки потім поступово вводити його в групові ігри, так як індивідуальні особливості таких дітей заважають їм зосередитися на тому, що пропонує дорослий, якщо поруч є однолітки. Крім того, невитриманість дитини і його невміння дотримуватися правил групової гри можуть провокувати конфлікти серед граючих.
